Дружній візит
Озерненська гімназія радо вітала делегацію Республіки Білорусь, яку представляли наукові співробітники Фізико-технічного інституту Національної Академії Наук Республіки Білорусь – доктор технічних наук Анатолій Михайлович Кузей, кандидати технічних наук Віктор Якович Лєбєдєв та Ольга Олександрівна Поко. Делегацію супроводжував завідувач кафедри прикладної механіки Житомирського Державного Технічного Університету Леонід Григорович Полонський.
Зустріч гостей гімназії з учнівським та педагогічним колективом проходила в атмосфері несподіваної радості, усмішок, доброзичливості, щирої поваги до пам’яті надзвичайно видатної особистості, доля якої тісно пов’язана з навчальним закладом села Скоморохи, нині Озерного. Астапчик Станіслав Олександрович – випускник Скомороської школи – вчений в галузі матеріалознавства в машинобудуванні, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки, доктор технічних наук, академік Національної Академії Наук Республіки Білорусь, колишній директор фізико-технічного інституту Академії наук БССР, професор, член-кореспондент Академії наук БССР, заслужений діяч науки Республіки Білорусь, лауреат премії президентів Національної академії наук України, Національної академії наук Білорусі, академії наук Молдови.
Після сьомого класу родина Астапчика Станіслава Олександровича переїхала в селище Скоморохи, на місце служби батька-військового, де базувалась у гарнізоні дальня бомбардувальна авіація. Тут і закінчив Станіслав Олександрович 10 класів навчального закладу. У бібліографії вчених Білорусі – біографічному виданні Фізико-технічного інституту присвяченого 80-річчю з дня народження академіка С.О. Астапчика, яку подарувала гімназії делегація, дізнаємось про життєвий шлях, роки навчання та досягнення на ниві науково-дослідницької роботи в галузі фізики і машинобудування. Зокрема про тих вчителів, які виховували і вчили майбутнього академіка: «В гарнізоні Скоморохи, у школі працювали чудові люди, педагоги і патріоти» – згадує Станіслав Олександрович. «Заразив» мене фізикою аспірант з Харківського фізико-технічного інституту – мій перший духовний батько і шкільний вчитель фізики – Гусляков Анатолій Артемович. Математиці навчала талановитий психолог і вимогливий педагог – Губер Олександра Яківна. Ці дві людини возили нас на олімпіади в Житомирський педінститут, де ми з однокласником Кропотіним стали дипломантами, що в той час давало право вступати на фізико-математичний факультет без екзаменів».
Як згадували члени делегації : «Станіслав Олександрович – людина вдячна. Він щиро дякує своїм шкільним вчителям та університетським викладачам за початкові знання, за міцний фундамент». Варто згадати улюблений вислів Станіслава Олександровича, який також взяв на себе обов’язок вчителя, керівника, наставника : «Вчитель – це не той, хто хоче вчити, це той у кого хочуть вчитися».
Учні Озерненської гімназії приготували гостям приємну несподіванку. Вони виконали пісні білоруською та українською мовами та подарували пам’ятні сувеніри, виконані власними руками. Гості із шанобливою шляхетністю спілкувались с учнями, використовуючи свою рідну білоруську мову.
Багато теплих слів члени делегації висловили про чудову людину, талановитого наставника, професора. Про його надзвичайний талант вченого. На його працях і досягненнях створений Науковий Дослідницький Інститут порошкової металургії у складі НАН Білорусі.
